Які є 3 поширені технології виготовлення кріплючих елементів?

Зав'язкові елементи є необхідними компонентами, які використовуються у різних галузях промисловості, з щоденним споживанням, що досягає сотень мільярдів. У одному автомобілі зазвичай використовується більше 2000 кріплючих елементів. Ця стаття розгляне різні технології обробки цих кріплючих елементів та матеріали, пов'язані з кожним методом.

I. Холодне формування

Холодне формування є головною технологічною операцією, яку використовує наш завод для виготовлення кріплючих елементів.

Цей метод використовує машини для холодної гіркостання, щоб створювати болти, шурупи, гайки, риви та пини. Виробничий ефективність холодного гіркостання досить висока, у середньому 120 деталей на хвилину, при цьому сучасне обладнання може виробляти більше 300 деталей на хвилину. Як результат, більше 95% болтів на ринку виготовляються саме цим способом. Процес полягає у пластичній деформації матеріалу при кімнатній температурі, перетворюючи круглу проволоку на заготівлі для холодного гіркостання. Ці заготівлі потім піддаються накатуванню різьби, термічній обробці, поверхневій обробці та іншим процесам закінчення для отримання кінцевого продукту. Оскільки обробка відбувається при кімнатній температурі, вибираються матеріали з високою пластичністю.

Переваги:

1. Висока виробнича ефективність, ідеальна для масового виробництва.

2. Відмінне використання матеріалу, оскільки зазвичай створюється мінімальна відходи.

3. Продукти мають добре збережені лінії металевого потоку, механічні властивості та стійкість до втоми, оскільки не потребують додаткової обробки.

Недоліки:

1. Складні компоненти вимагають багатостадійних машин для холодного формування, що може бути дорогим.

2. Вартість формувальних матриць відносно висока порівняно з іншими методами.

3. Не підходить для обробки великих або довгих деталей.

II. Горяче штампування

Ця техніка головним чином використовується для обробки болтів та пинів через преси-автомати та гіdraulicні преси. Вона має нижчу продуктивність, а нагрівання матеріалів перед формуванням може призвести до поверхневої окислення, що робить зовнішній вигляд відкритих частин непривабливим. Тому часто потрібна додаткова обробка для відповідності специфікаціям. Процес полягає у нагріvanнi матеріалу до високих температур для його пом'якшення, після чого відбувається формування у полости. Більшість матеріалів стають пластичними при підвищених температурах, що вилучає необхідність спеціального лікування, якщо потрібні механічні властивості досягаються за допомогою термічної обробки.

Переваги:

1. Здатність обробляти більші та довші деталі.

2. Нижчі вимоги до інвестицій у обладнання.

Недоліки:

1. Зниження ефективності виробництва.

2. Призводить до нерівних та неestheticних поверхонь.

3. Проблеми з точністю та бурти, які вимагають додаткового оброблення.

4. Найкраще підходить для простих дизайнерських рішень; складні деталі потребують додаткових етапів обробки.

III. Обробка

Цей метод охоплює вертання, фрезерування, свердління, різку та інші технології обробки, що призводить до дуже низької ефективності обробки. Матеріали, які використовуються у цьому процесі, мають бути придатними до термічної обробки для досягнення необхідних показників якості.

Переваги:

1. Дострокове досягнення оптимальних розмірних толерантностей, що робить його придатним для компонентів з суворими вимогами до толерантностей.

2. Здатність виготовляти обмежену кількість індивідуальних ручних пробних вибірок.

Недоліки:

1. Екстремально низька ефективність, що робить його непридатним для масового виробництва.

2. Високі витрати на обробку.